Як живеться переселенцям в Павлограді

107

Про те, як живеться вимушеним переселенцям в Павлограді, яким чином вирішуються їх потреби та які проблеми виникають у зв’язку із приїздом в наше місто чималої кількості людей зі східних регіонів країни, розповіли в Координаційному штабі при Павлоградському міськвиконкомі, котрий займається проблемами переселенців.

Всього павлоградці зібрали для переселенців понад 10 тис грн.

Всі гроші та гуманітарна допомога, як повідомила заступник міського голови Аліса Рябова,  передані людям, котрі найбільше потребують такої допомоги і котрі звернулись до Координаційного штабу. Адже на сьогоднішній день допомога для переселенців – гроші, продукти харчування, медикаменти, одяг, постільна білизна – це те, що зібрали павлоградці. Державні кошти для такої допомоги не використовуються. Статус біженця переселенці не мають, бо такий статус може бути визначений лише у випадку, коли в країні військове становище.

Всього до павлоградського міськвиконкому на сьогоднішній день звернулось 280 переселенців (103 сім’ї). Насправді ж людей, котрі приїхали до нас зі східних областей значно більше. Адже далеко не всі звертаються по допомогу. Чимало живуть у родичів чи знайомих. Припускають, що всього в Павлограді близько 500 переселенців.

Найбільша проблема –  забезпечення їх житлом та облаштування дітей у дошкільні заклади. Адже в Павлограді теж значні черги на дитсадки (на даний час  800 дітей).

Чимало людей поселились у гуртожитках. Декотрі у помешканнях, котрі запропонували павлоградці, декотрі у селах району. Допомогла також і церква – надали кімнати для тимчасового проживання.

Зараз вирішується питання про ремонт гуртожитку по вул. Промисловій . Звільняються також місця в гуртожитках технікуму, ліцею, медучилища, де проходили тестування учасники зі східних областей. Всього вивільняється 70 місць.

В Штабі по допомозі переселенцям повідомили,що останніми днями декотрі сім’ї (17 сімей)повернулись до своїх помешкань у Слов’янськ та Краматорськ. Настрої у людей різні, хто планує повернутись додому після того, як там налагодиться життя, дехто ж не планує повертись туди ніколи. А дехто вирішив залишитись жити в Павлограді.

Це в основному шахтарі із Донецька, котрі планують влаштуватись тут на роботу на шахти «ДТЕК Павлоградвугіля». Зараз таких три чоловіки. Декілька жінок влаштувались медсестрами в медичні заклади міста, дехто – вихователем в дошкільні заклади.

Проте, є і категорія людей із числа переселенців, котрі вважають, що всі проблеми їм зобов’язані вирішити відразу і в найкоротший термін. І дуже нервуються і звинувачують владу, коли їх проблеми вирішуються не так швидко.

«У людей має бути бажання і самим також облаштовувати своє життя. Не можна прийти і сказати мені потрібне житло, бо не подобається гуртожиток, мені потрібна робота, бо зарплатня у 2 тис грн. мене не влаштовує. Адже все ,що люди отримали – то дали їм інші люди і вимагати щось не варто. Є випадки, коли переселенці вимагають негайно забезпечити дитину дитсадком, у той час коли в сім’ї є старша 16-річна дитина, котра могла б побути декотрий час із меншою дитиною. Тобто не потрібно вимагати все по максимуму», – каже Аліса Рябова.

Павлоградці ж радушно зустрічають переселенців. Таксисти інколи навіть не беруть платні за проїзд, в приватних лікарнях платню зменшують до мінімуму.

Щоправда є і такі серед павлоградців, хто запитує, а що йому за це буде, що він прийняв переселенців. У штабі допомоги переселенцям таким людям відповідають, що нічого не буде – буде велике людська подяка за їх добрі справи.

Окрім матеріальної, чимало переселенців, особливо діти, потребують психологічної допомоги.

«До моїх знайомих приїхала сім’я із дитиною і коли вранці загуркотіла  сміттєзбиральна техніка, то дитина упала на підлогу, закривши голову руками»,- розповідає Аліса Рябова.

Самооборонці ж на блокпостах теж розповідають, що коли проїздять автобуси із дітьми, то діти переляканими очима дивляться на людей зі зброєю.

Для психологічного розвантаження у минулі вихідні для дітей-переселенців був організований похід до цирку. Частину дітей відправили до таборів відпочинку.

В Координаційному штабі розповідають, що в основному, в місто приїздять жінки із дітьми, або ж люди пенсійного віку. Проте, є і молоді та дужі чоловіки.

Всі переселенці кажуть, що вражені патріотизмом Павлограда – наявністю великої кількості української символіки. Кажуть, що не віриться, що це сусідня область.

Чи перевіряють тих, хто до нас приїздить на причетність до сепаратистів чи терористів ?

Всі списки переселенців, як повідомила Аліса Рябова, передаються в органи держбезпеки.

Проблем у переселенців вистачає. А тому координаційний штаб звертається до мешканців міста, котрі можуть надати житло чи будь-яку іншу посильну допомогу, звертатись до Координаційного штабу при павлоградському міськвиконкомі (каб. 309), т. 20-01-55.